Жили Були Лого Ч.png

Зимовий день короткий, а ніч довга. Щовечора, припинивши свою нелегку працю, вівчарі сходилися до колиби, вечеряли і лягали на відпочинок, по колу, ногами до ватри. Спати ще не хотілося, і тоді хтось починав розказувати казку. І розказував аж поки всі не засинали. Розповідач засинав останнім.
 

Тож одягай піжаму та вмощуйся зручніше, щоб відчути тепло ватри, сяйво чистого неба та поринути у чар української народної казки – справжньої книги буття українського народу.